Доволі веселою забавою виявилося АТЛ-трофі. От я побачив як розважаються справжні чоловіки. Кому розповідав, всі казали, що це багаті розважаються. Мушу вас переконати в зворотному. Багаті розважалися, але проти тих, хто дійсно змагався в них не було ніяких шансів. Як розповідав механік (фото 92 - зустрічає свій екіпаж, фото 109 - за кермом своєї сяськи, яка на фото 108) однієї з команд, яка зайняла четверте місце в своїй категорії (вірте це круто), кругом-бігом вся машина коштувала 15 штук американських рублів. Збирали її з хламу Suzuki Samurai.

Ці Самураї виявилися справді такими як вони були 300 років тому. З трьох категорій джипів Самурай має перше місце в одній категорії та четверті в двох інших.

Були, звичайно і віпи, молодший Янек (фото 1), Катеринчук (фото 25, 84 - зліва, 90, 93, 94), Червоненко (фото 24). Червоний не їхав нікуди (лікар заборонив типу), Катеринчук їхав заради розваги, тому в заліку його немає, Янек зламався по дорозі, але треба віддати належне, їхав непагано і поводився чемно. Запропонував допомогу і їжу, коли ми втопили свій джип.

Про "втопили" окрема оповідь. Возив нас пілот першої української команди-учасниці ралі "Дакар 2009", власник кубка України спортсмен Богдан Новицький (фото 54). Штурмуючи брід Toyota Tundra - здоровезне корито - напилася води і пішла на дно. На щастя глибина була по груди, тому води в салон новенької Тундри набралося акурат по самі яйця (це якщо сидячи). Фототехніку з Дондюком (фото 48, 79, 80, 81, 119, 136) тримали на витягнутих руках. Богдан тоді мабуть думав: "Я щойно втопив таку тачку, а в цих придурків одне в голові - фототєхніка!". Осадчій (фото 96), який нас і затяг в цю халепу, героїчно кинувся рятувати пресу. Сергія Осадчого, головного організатора цього бєспрєдєлу, інакше як "скаженим" ніхто не називав. Кожного разу, коли обговорювалася гонка, учасники казали : "Та я хєр його знає яке ще западло приготував Осадчій".

Поки тягли я встиг з вікна зробити декілька знімків, як пропливають поруч квадроцикли. Ремонтувалися до другої години ночі, нагодували комарів, напилися, кинули Тундру та поїхали в табір.

Наступного ранку Катеринчук та братія їздили по багні і ми з Максом і Сергієм Новиковим (був ще один без башти (фото 77) стрибали по білоруських болотах декілька годин. Коли вийшли до кумпанії, нам черговий раз нагадали, що кожному з нас потрібен добрий психіатр. Потім запропонували самогонки, ясна справа ніхто не відмовився. Зняли штани (я би викинув, але в Києві краще в брудних штанах чим в сімейних трусах) та вернулися на базу.

Вертаючись на заключний етап, ми з Максом дуже сподівалися повторити цю істерику з багном і неприємностями, але Осадчій, одразу як побачив, послав нас нахєр. Пів дня ми морочили голову всім, кого вдавалося вчепити за зябра. Марно. То ми скупнулися у Світязі та зробили декілька пейзажиків. Не допомогло. Спати лягали з матюками про нелегку долю фотокора.

На нагородженні були танці - лівійські, українські, єврейські. Єдине, що трошки зігріло наприкінці - поливання шампанським. Камеру відтирав півгодини.


тут все